27 вересня 2019 року у Львові пройшла конференція, присвячена 25 річниці візиту до Львова австрійського психоаналітика, знакової фігури Віденського психоаналізу, співзасновника Товариства Зіґмунда Фройда та Музею Зіґмунда Фройда, Гаральда Леопольда-Льовенталя. Цей візит був надзвичайно важливим, оскільки фактично з нього почався розвиток психотерапії загалом та психоаналізу зокрема в Україні. Подія відбулась у Будинку Вчених – архітектурній перлині міста Львова, виконаній у стилі необароко архітектурною фірмою «Фельнер і Гельмер» у 1897–1898 роках.
Авторами ідеї конференції та її організаторами стали дружина Гаральда Леопольда-Льовенталя пані Іда ді П’єтро, професор Олександр Фільц та засновники Львівського психоаналітичного інституту ментального здоров’я. Організаційну підтримку надали також Українська спілка психотерапевтів та кафедра психіатрії та психотерапії факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Конференція розпочалася із доповіді професора Олександра Фільца, психоаналітика, завідувача кафедри психіатрії та психотерапії факультету післядипломної освіти ЛНМУ імені Данила Галицького, в якій він розповів про деякі біографічні дані Гаральда Леопольда-Льовенталя, чим допоміг учасникам конференції, зокрема молодим колегам, ближче доторкнутись до фігури цього видатного психоаналітика. Також професор поділився планами щодо перекладу праці Гаральда Леопольда-Льовенталя “Der Laie”.
Олександр Фільц Далі учасники почули доповідь дружини Гаральда Леопольда-Льовенталя, Іди Ді Пьєтро Леопольда-Льовенталя, яка своїм сприянням уможливила проведення конференції. Пані Іда поділилася деякими особистими спогадами про Гаральда та розповіла про продовження його справи у подальшому майбутньому, зокрема у вигляді заснування стипендій для навчання молодих аналітиків у Берлінському міжнародному психоаналітичному інституті.
Альфред Прітц, ректор-засновник Віденського приватного університету Зиґмунда Фройда та президент Всесвітньої ради психотерапії, віце-президент Європейської асоціації психотерапії, у своїй доповіді поділився своїми роздумами про історичну роль Гаральда Леопольда-Льовенталя для Віденського психоаналізу та європейського, зокрема він наголосив на вкладі Леопольда-Льовенталя у підтримку і розвиток психоаналізу в Угорщині, Чехії та Польщі. Також пан Прітц поділився досвідом проходження терапії у Гаральда Льойпольд-Льовенталя.
Професор Вольфганг Ляссман в своїй доповіді розповів про свій досвід проходження супервізії у Гаральда Леопольда-Льовенталяя. Також професор Ляссман згадав, що Леопольда-Льовенталя вважав дуже важливим збереження критичності та конкуренції всередині психоаналізу, бо тільки так можливий прогрес і розвиток.
Після доповіді професора Ляссмана учасники конференції мали нагоду взяти участь у жвавій дискусії.
В другій половині конференції українські психотерапевти “першої генерації” поділилися своїми спогадами про досвід свого спілкування з Гаральдом Леопольда-Льовенталя та спогадами про початки психотерапії та психоаналізу в Україні.
Олександр Мироненко у доповіді “Гаральд Леопольда-Льовенталя: діалог скінченний та нескінченний” поділився цитатами з однієї зі збірок Льойпольд-Льовенталя, в яких наголошується на важливості для терапевта бути самим собою в психоаналізі, а не тільки на дотриманні аналітичних рамок. Також пан Мироненко поділився деякими особистими історіями про візит Леопольда-Льовенталя та його враження від тодішнього Львова і відвідування психіатричної лікарні.
Єлісєєв Віталій, Сидоренко Ольга та Дідковська Лариса виступили з доповідями, в яких розповіли про свої спогади про початки психотерапії в Україні, зокрема про Трускавецький проект – найперший навчальний проект власного досвіду, який розпочав свою роботу в Україні 25 років тому. Поділилися доповідачі також труднощами, які виникали на початку цього шляху.
Наприкінці конференції учасники почули доповіді психотерапевтів молодшого та наймолодшого покоління. Зокрема з доповіддю виступив Олег Березюк, який представив результати свого прикладного дослідження творчості Іллі Рєпіна крізь призму Адлеріанського аналізу та закликав колег частіше звертатися до прикладних досліджень. На десерт слухачі почули доповіді двох молодих психоаналітиків Юлії Довлад та Анастасії Волкович, які представили результати своїх дипломних досліджень. Доповідь Юлії була присвячена особливостям об’єктних стосунків у пацієнтів з розладами харчової поведінки. Анастасія поділилася результатами дослідження про татуювання як компромісну діяльність Еґо. Молоді психоаналітики залишили простір для роздумів та надихнули слухачів на подальші дослідження.
По завершенню конференції її учасники повернулись до навчання у Львівському психоаналітичному інституті ментального здоров’я та мали нагоду обговорити враження від неї на великій групі. Слухачі поділилися важливістю цієї події у контексті усвідомлення тяглості традиції та приналежності до середовища, яке створювалося протягом багатьох років зусиллями старших психотерапевтів та численних запрошених гостей.