У статті представлено концепцію спеціального методу психотерапії аддиктивних розладів – трансфіґуративної психотерапії, яка позиціонується як самостійний та окремішній метод психотерапії, самодостатній у теоретичному та практичному сенсі. Принципом даного методу є трансфіґурація – переформатування деструктивної нарцистичної регуляції особистості при аддикціях у конструктивну нарцистичну регуляцію автономної особистості. Аддикція розглядається як дигресивний розлад психічної екосистеми, фоново закріплений активністю фіксованої уяви (очікування аддиктивного задоволення) та пов’язаний із надлишковою стабільністю ураженої частини системи та викликом до цілісної системи знайти ресурси на репарацію (оздоровлення) ураженого елементу. Стратегія трансфігуративної психотерапії аддикції полягає у переході від ауто-деструктивної та стиґматизованої ідентичності «назавжди залежної, хоча й тверезої особистості» до зрілої ідентичності «автономної особистості з досвідом зловживання», трансформованим у конструктивну життєву позицію. У статті постулюється існування вродженого нарцистичного потягу як потреби людини залишити слід в її еволюційному середовищі – Культурі. Головним символічним носієм культури є мова, тому базовим «інструментом» трансфігуративного підходу є заміна домінуючих аддиктивних мовних символів, через які конструюються аддиктивна самооцінка і соціальна самореалізація, на соціально й культурно прийнятні наративи. Другим важливим компонентом трансфіґуративної психотерапії є поступова «еволюція» аддиктивних поведінкових ритуалів у загальноприйняті, нормативні форми конструктивної соціальної адаптації. Процес переформатування аддиктивної культури і формування конструктивної нарцистичної регуляції є еволюційним і вимагає часу для виникнення необхідних «культуральних мутацій» та групового простору, який нами визначено як «безпечно захищений перехідний простір». Фінальною метою трансфігуративної психотерапії є формування автономії – здатності дотримуватися відповідальності за свої «само-законні» вчинки, а також за способи самореалізації, досягнення незалежності (свободи від неухильного диктату «хімії» та біологічних процесів) у виборі способів реалізації широкого спектру потреб на основі конструктивної нарцистичної саморегуляції.
